Выбрать другой номер



В номере:

Студ-line
СТУД-line
Факти
Конференції
Міжнародні зв’язки
Разное
Спорт
Литстудия
Арт-проект с Лизою Коваль
Наука XXI века
"Одеський університет"
Адреса редакції:
Одеса, вул. Щепкіна, 12,
4-й поверх, к. 42,
тел.: 23-84-13


СТУД-line

Літня сесія — міф чи реальність?

 

Так склалося, що для студентів найтепліша пора року вже давно не є часом відпусток. Навпаки, з настанням теплих днів нервова система студента починає виснажуватися від пості­йного недоїдання та недосипання...

Увесь цей жах пояснюється одним моторошним словосполученням: ЛІТНЯ СЕСІЯ. Причому сесію не полюбляють не лише «гризуни науки», а й викладачі. Це й зрозуміло: кому ж забажається по 4-5, а іноді й по 7-8 годин приймати іспити!? Але все ж таки викладачі, на відміну від студентів, розуміють, що екзамен — річ корисна. Адже завдяки цьому неприємному заходу доценти та професори можуть зрозуміти, якою мірою вивчено матеріал їхніми підопічними. Окрім того, й самі студентики отримують користь — вони нарешті вивчать матеріал, яким не цікавились увесь семестр... Але все це «аргументи розуму». А у студентів, як відомо, на першому місці полум’яне серце. І ось це саме серце кров’ю обливається, коли ти сидиш біля підручників, зошитів і навіть довідників у той час, коли за вікном сяє сонечно, співають пташечки, гарненькі дівчата, які поспішають на море...

І я, як представник першого курсу, так сподівався, що цього «літнього жаху» в нас не буде, адже після введення КМС міні-іспити проходять упродовж усього семестру... Тому так хотілося, щоб все це було лише «міфом», яким нас лякають представники старших курсів... Але... Але... З одного предмету нам обіцяють «невеличку співбесіду» (з витяганням білетів, зі списком питань...). З кількох інших дисциплін теж планується «підсумковий контроль» або «фінальна атестація» (бо все, що було раніше, лише якісь «чвертьфінали», а то й «напіввосьмі»). Тож, як і всі інші, ми готуємось до звичайнісінької сесії...

Але давайте абстрагуємось від нашої «пристрасті» до екзаменів та поміркуємо над таким питанням: чи потрібна в Болонській системі літня сесія взагалі? На цю проблему є дві точки зору, перша з яких вказує на те, що іспити — це зовсім не потрібна річ. Адже студенти майже щомісяця проходять певну форму контролю: проводяться опитування, семінари, міні-заліки. То навіщо ж ще раз жувати те, що вже перетравлено? З іншого боку, сесія досить-таки корисна. Перш за все, для комплексного вивчення предмету. Студент має змогу уявити всю картину загалом, а не лише її фрагменти. Крім того, одвічний принцип «вивчив-склав-забув» при КМС набуває просто таки страхітливих масштабів. Тож для того, щоб ми хоч щось запам’ятали, потрібен стимул у вигляді сесії. Два погляди... Дві версії... Кожна по-своєму правильна та обґрунтована...

Так що ж насправді являє собою ця літня сесія? «Міф», який передався нам зі старої системи навчання, чи реа­льність «Болонських модулів»? Як показав досвід зимових іспитів — це наше сьогодення, і хочемо ми цього чи ні, літні та зимові екзамени, як вірні супутники, будуть супроводжувати модульну систему.

Денис ДАВИДОВ





П’ЯТЬ РОКІВ НА СТІНІ

Ой не казка то і не вигадка,

А правдива, кажу бувальщина

Та про усе, як студентики

На “стріховиська” оберталися...

Літопис Очевидця, МММХ

 

Півдесятка років минуло потому, як студент кафедри журналістики Остап Кушнір вперше вивісив на стіні філологі­чного факультету газету «Стріха». Гм-гм... Власне, він не тільки час від часу вивішував її та знімав, але й редагував. Останній факт призвів до появи на світ Божий чотирьох десятків веселих та ліричних, інформаційних та аналітичних паперових «Стріх».

Існує гіпотеза (цілком ймовірна), що означенийОстап і був родоначальником клану стріховиськ. За перевіреною
і­нформацією, у 2004 році він започаткував «Стріху» в Інтернеті, і з того часу газета набула популярності серед всіх студентів одеського національного уні­верситету.

«Стріха» пильно стежить за життям кафедри та факультету, знайомить студентів з особистостями викладачів, звільняє шпальти для студентських фейлетонів. До планів стріховиськ, новим керманичем яких є Катя Царюк, належать створення нових рубрик «Міжнародні новини»: події на інших факультетах ОНУ та «Vox populis», та... багацько інших цікавих новинок. Тож, запрошуємо всіх молодих та обдарованих до співпраці у дослідженнях з одеського студентства!

ГОВОРУН

Однією з найвідоміших рубрик «Стріхи» є «Студентські та викладацькі афоризми». Нещодавно за її матеріалами укладено збірку «приколистих висловів», яка користується неабияким попитом серед викладачів та студентів університету. Ось кілька прикладів викладацької афористики з останніх випусків «Стріхи»:

 

Викладацькі афоризми

 

* Свобода слова, а не свобода пустословия.

* Тут думки немає. Тут є смисл!

* Мы вползаем в тяжелую полосу праздников, и неизвестно, когда из нее выползем.

* Тут відмінники, а тут добряки.

* Образование надо иногда носить…

* Я в душе уже профессор, даже академик.

* Повторяю для тех, кто летал в облаках и красил губы.

* Это надо просто заботанизировать.

* Ви сидите на останній парті, а я звідти чую погані голоси.

* Давайте хоч трохи повчимося, поки в країні спокійно.

* Конечно, с Боттичелли этих женщин не сравнить...

* Мишко подивився на себе збоку і аж сам засміявся.

* Нет, волосы — это не корни.

* Нація суцільної грамотності.

* Весілля — це річ неминуча, особливо для хлопців.

* Вона наша — одеситка, родом з Іллічівська.

 

Студентські афоризми

 

Якщо б Леві-Строс писав українською, воно було б як Гаррі Потер.

В Бердянске на 1 апреля решили выбердиться.

Я одну глупость поняла.

Что естественно, то небезопасно.

С кем наберешься, от того и поведешься.

Якщо українець каже «не брав», то він не віддасть.

Мы всегда заходили в тупик на ее парах.


На повестке дня


«Детство, детство, ты куда ушло?»

…23, 24, 25 мая, а вот уже и последний звонок, вот стоит выпускница с белыми бантиками, в школьной форме, директор произносит речь, казалось бы, праздник, веселье, свобода, наконец!.. Но что это? Слезы? Не может быть!

Глаза, полные страданья и обреченности, мысли только об одном: «Почему же все так быстро закончилось? И как бы изловчиться вернуть деньки, когда вопрос — «у кого бы списать на контрольной?» приравнивался к вопросу о жизни и смерти?».

А чего стоили бьющие гениальностью и поражающие смекалкой решения вопросов, связанных с кознями против Вальки или Любки! Минутная улыбка. И снова потупленный голодный взгляд пожирает здание лицея, учителей, однокашников, скамеечки, аллеи, курилки… Вот она, минута счастья и обреченности, улыбок и слез, и не столько печали об ушедшем, сколько подсознательной жалости к самому себе, мол, как я буду без этого жить! Взгляд опять пролетел по лицею, друзьям, учителям и небу, словно ищет просьбу остаться и не уходить! Потом бесконечные клятвы друг другу не расставаться и не теряться после бала! И снова слезы, слезы, слезы! Некоторые, отличающиеся особой заносчивостью, могут возразить, утверждая, что слезы того не стоят. Но ведь чувства и ум и являются теми мелочами, которые отличают нас от большинства животных, так что плакать это не низко, а нормально!

Куда ушло детство? Да никуда оно не ушло и не уйдет, пока вы умеете радоваться мелочам, любить себя, совершать приятные глупости и видеть мир в цвете. А уйдет оно именно тогда, когда вы сошлете его в темницу своей души и запрете на замок. Детство — это состояние души, которое измеряется в счастье/минуту, а не годами. И не стоит тратить себя и время на объяснение нормального и очевидного, лучше потратить его на будущее. Не нужно бояться обыденности, мрачности и серости, с ними нужно бороться, как, впрочем, и со своим страхом перед предстоящей «взрослой» жизнью, напичканной до отказа обидами, проблемами, тревогами и оплеухами! Вы и ваша жизнь будете прямопропорциональны вашей стойкости, упрямству и прочности характера.

Так что, дорогие выпускники, давайте поднимем свой бокал не за прошлое, а за будущее!!!

От редакции: уважаемые авторы, при передаче материалов в печать не забывайте указывать фамилии, иначе ваша слава достанется другим.



День Діогена

 

У травні, дванадцятого числа, філософи святкували День Діогена. Як мені пояснили самі студенти — це вже традиційне для них свято. У цей день вони вшановують пам’ять видатного античного мудреця, який, відмовившись від матеріальних здобутків цивілізації, добровільно усамітнився у бочці.

Незважаючи на те, що початок концерту затримувався, глядачі були налаштовані надзвичайно позитивно. Так, студентка ІІ курсу Надія філософськи відмітила, що добрі концерти і проходити мають довше, тому така затримка — якраз те, що треба. Але через деякий час свято все ж таки розпочалося, і ми одразу потрапили до Давньої Греції, яка переживала одну з найважливіших подій у своїй історії, — вибори наймудрішого філософа, але чомусь 2006 року. Ведуча, богиня Афі­на Палада, запропонувала нам три партії, які мали лідерів: «Бочка і порядок» Діогена; «Політика Македонського» Арістотеля та партію Платона. Саме в цей момент ми зрозуміли призначення білих папірців, які нам роздавали на початку свята… Вони виявилися звичайнісінькими виборчими бюлетенями!

Старту передвиборчому марафону задав декан філософського факультету Олександр Владиславович Чайковський. Він виголосив коротку промову, привітав студентів зі святом і, відмітивши переможців олімпіад різних років, надав місце на сцені студентам, які підготували концертну програму. На підтримку кандидатів виступали різноманітні музичні групи, театральні та танцювальні колективи, номери яких чергувалися з промовами голови виборчої комісії Гермеса та виступами претендентів на пост філософа. «Родзинкою» концерту став номер, підготовлений наймолодшими глядачами, які прийшли зі своїми батьками. З допомогою диригента дитячого хору студентки ІІ курсу Анастасії Гарбуз, малята заспівали «Пісеньку мамонтенятка».

Партія «Наш Платон» могла пишатися тим, що на її підтримку виступала група «Грудень» з піснею «Never die for me», професійне виконання якої надихнуло мою сусідку записати цю композицію на свій диктофон. Під часзапального танцю трьох «сучасних богинь Гіппократа», було помічено надзвичайне пожвавлення чоловічої частина зали. І не дивно, адже оригінальність танцю полягала в об’єднанні вишуканості балетних па з експресивністю сучасних танцювальних рухів.

Професійну за виконанням та цікаву за змістом історію про філософію в Одесі розповів нам Дмитро Остапов з ІІІ курсу. Глядачі не лише отримали задоволення від одеського акценту Дмитра, а й мали змогу за чотири хвилини ознайомитися з більшою частиною одеських висловів. Почесним званням «найяскравішого виступу» може пишатися дует «Махо Сахо» (Марія Хамутова та Олександр Бабій) з постановкою пантоміми «Лялька». За п’ять хвилин нам вдалося пережити щирий сміх, стан обурення і відвертої зловтіхи, гордовите відчуття розуміння істини, хвилини філософського споглядання і, нарешті, катарсис, що вилився у бурхливі оплески.

Щодо виборів, які після змістовного наповнення програми здалися нам такими дрібними, то Філософом 2006 року несподівано для всіх став не Діоген, що було б цілком логічно для такого дня, а «улюбленець дівчачих поцілунків» Олександр Чайковський. Слід сказати, що це стало несподіванкою для всіх, і для самого декана включно.

Побувавши на Дні Діогена, можу з упевненістю сказати, що це надзвичайно гарне за формою і філософське за змістом свято, яке зачаровує з самого початку. За що і дякуємо нашим філософам!


Олександра СУЗАНСЬКА



Інформаційний портал.
© 2004—2007 Одеський національний університет імені І.І.Мечникова.
Всі права захищені. Розробка та підтримка: ОНУ ВКТ