 |
 |
Выбрать другой номер
В номере:
Международные связки
События
Наука XXI века
Стажировка
Назначения
Встреча выпускников
"Одеський університет" | | |
Адреса редакції:
Одеса, вул. Щепкіна, 12,
4-й поверх, к. 42,
тел.: 23-84-13
|
|
 |
|
|
 |
Увага: болонський процес! |
|
|
|
«Університет» означає «Співтовариство»
Для того щоб зрозуміти якесь явище, потрібно розглянути його в динаміці. Університет як заклад науково-освітній є помітним явищем сучасного суспільного життя, визначальним чинником науково-технічного та суспільно-політичного прогресу. Останнім часом слово «університет» і словосполучення «болонський процес» є нерозривними. Болонський процес як організований рух до майбутнього європейської системи вищої освіти став предметом обговорення, запропонованого учасникам Міжнародного форуму «На шляхах до європейського простору вищої освіти», який пройшов 4-7 жовтня на базі Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Пропонуємо вашій увазі нотатки з приводу головних тем, обговорених на цьому форумі.
Bologna сьогодні З часу появи Болонської декларації міністри освіти держав, що приєдналися до Болонського процесу, зустрічаються кожні два роки, аби доповісти про успіхи національної освіти та узгодити подальший план дій. Останній документ, що визначив сучасні тенденції Болонського процесу на державному рівні, – бергенське комюніке 2005 року. Після ратифікації угоди міністром освіти і науки С. М. Ніколаєнком перед Україною постали жорсткі вимоги щодо глибинної реформації системи вищої школи, серед яких: професіоналізація освіти, відповідність ECTS (єдина система кредитних одиниць, кредитна система визнання), визнання методів оцінки освіти відповідно до вимог ENQA (європейська мережа з гарантування якості вищої освіти), надання автономії університетам, розширення прав студентського самоврядування. Ті ж вимоги були поставлені перед національними урядами 42 країн, які на сьогодні є учасниками Болонського процесу. Результати українських реформ будуть представлені міжнародній спільноті на зустрічі у Лондоні в 2007 році.
Як підкреслив Генеральний Секретар Наглядової Ради Magna Charta Universitatum Андріс Барблан: «Болонський процес на сучасному етапі – це програма для Європи, це інструмент, завдяки якому ми намагаємося реформувати стандарти вищої освіти в окремих країнах для їхньої компактної інтеграції до європейського освітнього простору».
Держава – університет
Співробітництво вищих навчальних закладів і урядів у Болонському процесі здійснюється у напрямках створення системи рейтингу вищих навчальних закладів країни та забезпечення рівних умов отримання вищої освіти. У Болонській декларації 1999 року чітко означено положення щодо автономії університетів від національних міністерств.
Автономія університетів як методологічних центрів, новаторів суспільних перетворень передбачає певну самостійність вищої школи від чиновницького апарату при вирішенні низки внутрішніх питань та мусить підвищити роль студентства у житті вищих навчальних закладів. З метою розробки концепції автономії міжвідомчою комісією на чолі з М. Ф. Степком був організований Консорціум з восьми українських університетів. Після тривалого відшліфовування до проекту про автономію було вміщено два суттєві пункти: надання університетам права присвоювати звання доцента, професора та ступеня кандидата чи доктора наук.
Сьогодні в Україні розроблена і впроваджується система оцінювання діяльності вищих навчальних закладів. Завдяки цьому нововведенню міністерство зможе інформувати абітурієнтів та суспільство про реальний потенціал і досягнення університетів України, а також виробити рейтинг популярності українських вишів. На сьогодні у суспільстві та уряді склалася складна ситуація щодо прийняття рейтингу оцінки українських університетів, адже в Україні діють 85 національних університетів, у той час як за планами міністерства їх має бути тільки 40. Окрім цього функціонують шість вищих навчальних закладів, що мають статус самоврядних. За ствердженням М. Ф. Степка, легітимність їхньої діяльності піддадуть перевірці найближчим часом.
Контакт з роботодавцем Вперше роботодавці з’явилися серед учасників діалогу про єдиний простір європейської освіти у Бергені. З цього часу національні уряди Європи постановили укомплектувати та узгодити єдиний перелік спеціальностей, що має бути завершений до 2010 року. При розгляді можливостей професіоналізації вищої освіти України робоча група, створена Міністерством освіти і науки, визнала, що в Україні й досі відсутній перелік кваліфікацій як таких. Натомість зберігається надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, що не мають еквівалентного попиту на ринку праці. Найбільше напрямків підготовки мають гуманітарні, економічні, природничі науки, найпотужнішою є інженерія – 162 спеціальності. Наприкінці 2005 року перелік кваліфікацій став предметом обговорення на зустрічах ректорів та міністерства у провідних університетах України. Як зазначив заступник міністра освіти і науки України М. Ф. Степко на відкритті цьогорічного форуму Наглядової Ради Великої Хартії в ОНУ імені І. І. Мечникова: «Зараз ми вже переглянули весь перелік, який налічує 126 типів та напрямків програм, що сформовані загальновизнаними галузями знань, і дійшли висновків, що створений нами перелік є більш адоптованим, більш адекватним порівнювано з тим, що формується в Європі».
Орієнтація на роботодавця зумовлює ініціацію декількох циклів навчання за схемою 3+2 (три роки – бакалавр, п’ять – магістр), що запроваджена в європейських країнах. Перший цикл освіти повинен забезпечити студентові можливість просторого вибору програм другого ступеню, трансфер оцінок та право визнання кредиту через систему ECTS (єдина система кредитних одиниць). Fields Of Science («поля знань») бакалаврів побудовані за принципом об’єднання сімдесятивідсоткової ідентичності змісту та назви. Тобто перші два роки навчання професійного та академічного бакалавру практично складаються з вивчення тих самих дисциплін. Магістерські програми розроблятимуться на науковій основі та фактично являтимуть собою спеціалізацію освіти.
Усі рівні та ступені, здобуті студентом в університеті, зазначатимуться в новому додатку до диплому європейського зразка. Цей документ (а скоріше – картка) має не тільки полегшити взаєморозуміння між випускником-спеціалістом та роботодавцем, а й значно підвищити мобільність студентів, які одержать право майже у будь-який момент переривати навчання в одному університеті та продовжувати в іншому.
Автономія студентів Студентські права у Болонській декларації розуміються перш за все як реалізація мобільності студента, а також підвищення ролі студентського самоврядування у внутрішньому житті університетів.
Мобільність студентів – це можливість вільного трансферу (зміни місця навчання) між різними університетами Європи із збереженням обраної спеціалізації та рівня освіти. Задля цього в межах Болонського процесу розробляється спеціальний додаток до диплому, що містить перелік кваліфікацій та оцінки рівня знань студентів, зрозумілі всім університетам, що входять до європейського освітнього простору. Проблема українських студентів, за словами Андріса Барблана, полягає зокрема в тому, «що їхні бажання та можливості швидко змінювати вищі навчальні заклади, мобільно рухатися з одного куточка Європи в інший – значно менші, порівняно з англійцями, шведами або французами».
На Міжнародному форумі в Одесі одним з основних пунктів порядку денного було питання ролі студентського самоврядування. Уже цього року Міністерство освіти і науки України має залучити до складу акредитаційних комісій студентів. Позиція студентства, таким чином, стане визначною при перевірці рівня знань та реального працевлаштування з того чи іншого інституту, кафедри, факультету вищих навчальних закладів. Сьогодні, за словами М. Ф. Степка, йдуть дискусії про включення 10 % студентів до складу Вчених Рад українських університетів: «Ми вважаємо, що студентське самоврядування є конкретною реалізацією громадянських прав студентів, формування їх почуття відповідальності, вміння вирішувати соціально важливі питання. Специфіка України ще більше вимагає від нас створення професійних студентських організацій, адже політична ситуація в Україні така, що кожна партія (а їх 124) прагне привернути молодь для себе, відволікає від вирішення саме студентських питань, а налаштовує на налагодження устрою партії. Ми не хочемо, щоб це стало практикою у світі студентства».
Очима Європи З 1999 року вищі навчальні заклади України намагаються послідовно дотримуватись шляху європейських освітніх реформ. Про успіхи держави на цих теренах свідчить і те, що Наглядова Рада Великої Хартії визнала Україну ключовою державою для майбутнього розвитку Європи. Провідні українські університети були включені до складу Європейської Асоціації Університетів (EUA), серед них ОНУ імені І. І. Мечникова, який у обличчі проректора з міжнародного співробітництва та зовнішньоекономічної діяльності С. Ф. Скорохода представляв Україну в EUA цього року. Європейська Асоціація Університетів паралельно з міністрами держав-учасниць Болонського процесу кожні два роки узгоджує документ Тенденцій щодо реформ вищої освіти. Взаємодія цих міжнародних організацій зумовлює синхронність втілення освітянських реформ в Європі.
На запитання про причини проведення міжнародного форуму Наглядової Ради Великої Хартії в ОНУ імені І. І. Мечникова Андріс Барблан відповів: «Одеський національний університет на чолі з ректором В. А. Сминтиною відомий у Європі завдяки проведенню чіткої міжнародної політики... Я впевнений, що Україна стане рівноправною учасницею європейського освітнього простору, українські університети мають чудові показники з математичних, природничих наук, тож їм не слід лякатися порівнянь з європейськими побратимами».
Трохи історії, або Універистети з’являються в Європі
Наприкінці ХІ ст. майже одночасно з епохою Хрестових походів розпочинається в Європейській історії нова, ні в чому не подібна на попередні епоха. У монастирях та кафедральних школах утворюються спільноти тих, хто вчить, і тих, хто навчається. На загальноприйнятій мові культури та науки того часу – латині – ці співтовариства називались Universitas magistorum et scholarium, або просто Університети. Першим в Європі вважається університет права у Болоньї, який виник у 1088 р., згодом з’являються десятки інших навчальних товариств у багатьох містах і містечках Старого світу – Парижі (Сорбонна), Оксфорді, Кембріджі тощо. Від самого початку університетська освіта в Європі була стандартизована як за формою викладу, так і за його змістом. Єдиною можливою мовою освіти та науки була латина, стандартними були академічні ступені викладачів – бакалавр і магістр, а згодом – доктор. Університети отримали від світської влади самоврядування та судочинство, а між собою були пов’язані нерозривними зв’язками. Студенти могли вільно переходити з університете в університет, а викладачі формували нову якість освітнього, культурного та наукового простору Європи.
Ще трохи історії, або Українець – ректор Болонського університету
Першим з відомих нам українців, які не тільки отримали освіту в європейських університетах, але й відзначились науковими та освітніми досягненнями в ролі їхніх викладачів, вважається Юрій (Георгій) Котермак з Дрогобича. У другій половині XV ст. це був, без сумніву, найвідоміший в Європі наш співвітчизник, який здобув ступінь магістра мистецтв, а згодом – доктора філософії і медицини. Як професор Болонського університету Юрій Котермак був обраний вченою радою ректором на 1481-1482 начальний рік. Саме його перу належить перша з відомих друкованих праць українського автора – «Прогностична оцінка на 1482 р. магістра Георгія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини Болонського університету».
П’ять заповідей Болонського процесу
Починаючи з «Великої хартії» (1988) у всіх засадничих документах Болонського процесу так чи інакше визначаю п’ять ключових позицій, що і є, по суті, п’ятьма заповідями БП:
- Навчання в університеті має бути розбитим на два цикли – академічні ступені бакалавра (3-4 роки) та магістра (5-6 років).
- «Навчання протягом усього життя», тобто застосування кредитної системи оцінювання знань на основі поєднання системи оцінювання ECTS з накопичувальною системою.
- Якість освіти випускників повинна контролюватися установами акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій.
- Розширення мобільності студентів, викладачів та інших представників університетів за рахунок попередніх пунктів та прийняття змін у національному законодавстві.
- Забезпечення працевлаштування випускників, що досягатиметься через використання спільної системи академічних ступенів та кваліфікацій, тобто Додатку до диплому, рекомендованого ЮНЕСКО.
Саме ці «п’ять слонів» і стоять в основі сучасної європейської системи вищої освіти. Проте визначальною є «черепаха», на якій ці слони стоять, – мета Болонського процесу, а саме – підвищення ефективності вищої освіти в загальноєвропейському та світовому масштабі.
Шкала оцінок ECTS
Оцінка за шкалою ECTS майже не відрізняється від добре відомої нам «п'ятибальної». Приблизний опис оцінок такий:
| A (ВІДМІННО) |
відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок |
| B (ДУЖЕ ДОБРЕ) |
вище середнього рівня з кількома помилками |
| C (ДОБРЕ) |
загалом правильна робота з певною кількістю значних помилок |
| D (ЗАДОВІЛЬНО) |
непогано, але зі значною кількістю недоліків |
| E (ДОСТАТНЬО) |
виконання задовольняє мінімальні критерії |
| FX (НЕЗАДОВІЛЬНО |
потрібно попрацювати перед тим, як перескласти |
| F (НЕЗАДОВІЛЬНО) |
необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс |
Фактично єдина відмінність – це наявність двох двійок: «з правом перескладання» і «без права перескладання».
Захопивши всі знання про БП, тепер варто подивитись на те, як відбувається
Хронологія Болонського процесу
- 18 вересня 1988 р. Болонья, Італія. Підписання Болонської «Великої хартії університетів» («Magna charta universitatum»).
- 25 травня 1998 р. Париж, Франція. Прийняття Спільної декларації чотирма міністрами, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію й Францію.
- • 18-19 червня 1999 р. Болонья, Італія. Перша зустріч європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту, і прийняття спільної декларації.
- 22-25 березня 2001 р. Ґетеборг, Швеція Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських союзів у Європі.
- 18 вересня 2003 р. Ректор ОНУ ім. І.І.Мечникова В.А.Сминтина одним з перших в Україні підписав Велику Болонську Хартію разом з ректорами 24 університетів зі всієї Європи.
- Травень 2005 р. Берген, Норвегія. Підписання міністром освіти та науки України С. Ніколаєнком документ про долучення української системи вищої освіти до Болонського процесу.
- 4-7 жовтня 2006 р. Одеса, Україна. Міжнародний форум «На шляхах до європейського простору вищої освіти».
P.S. (після написаного): За словами Макса Планка нова істина перемагає не тому, що її противники впевнюються в її правоті й прозрівають, а лише тому, що противники поступово вимирають, а нове покоління засвоює істину з молоком матері. Так само і Болонська система освіти – її успіхів в нашій країні не слід очікувати надто швидко. Освіта – дуже консервативна сфера, і саме у цьому її найбільший плюс. І саме освіта стане тією базою, що надасть змогу в майбутньому досягти вагомих успіхів в економіці та соціальній сфері України.
Володимир ПОЛТОРАК
Георгій РЯБИЙ
|
|
